Перший... але не останній...

13.11 7.00 -  ранок... Я прокинулась, а мою голова , напевно, що ні... Незрозумілі думки у голові, супроводжувались незрозумілими рухами.
 З ранку було хвилювання, як мене зустріне 9 клас. В мене було 2 варінти: 1.несерьезно (молода вчителька, нічого не знає..і т.п) 2. не будуть взагалі нічого робити.
Та яке було приємне здивування, коли до класу зайшов привітний, у гарному настрої 9 -Б клас.
Слід відмітити, що на уроці працювали всі: хтось краще, хтось гірше, проте ВСІ! Своїм уроком я не дуже задоволена. Корила себе за те, що треба  проговорювати все перед дзеркалом. Вважаю, що , якби клас був не такий гарний, то урок провалився =(


Далі події у школі розвивалися під вислів "бідна Маша..." У Маші відбулася зустріч  з 5-им класом. Ми знали, що це  буде нелегко, проте, що так... Якби мені сказали охарактеризувати  5-В одним словом, то б це слово було " ШАЛЕНИЙ" !!!

Суттєвим недоліком на уроці була делікатність  Маші. У повсякденому житті - це гарна риса, але не на уроці в 5 - В. Вони так і напрошувалися на крик та двійки у щоденник.
А загалом урок пройшов непогано, чітка структура, влучні коментарі вчителя, цікаві завдання на вимову звуків української мови.